Мурал пам’яті, присвячений нашому сину Руслану Пісковому – ”Варяг”

Цей будинок, на якому створено мурал- історію,був домом нашого сина від самого дитинства.Всупереч небажанню окремих чиновників, які вважали,що подібних муралів, що увічнюють пам’ять наших героїв, має бути менше, наша наполегливість разом із підтримкою рідних,друзів,сусідів і побратимів зробили свою справу.На стіні з’явився мурал “Варяг”.

Понад 700 квадратних метрів стіни. Ми дуже довго шукали тих, хто відчує нашу любов до сина, хто зрозуміє нашу іде, хто зуміє створити образ, що передасть велич,силу і душу нашого сина.Коли ми зустрілися з творчою групою Kailas- V,ми з чоловіком приблизно розповіли, що саме ми хочемо:

– Ми хочемо,щоб це був не просто мурал військовому,а справжня історія.Щоб він був намальований ніби живий.Звісно,відмотати плівку назад неможливо. Але ви зможете намалювати його так, яким він був за життя.

Підготовка тривала довго.Ми з чоловіком, побратими,друзі надавали матеріали. Друзі- спортсмени й тренер, сусіди, допомагали зі встанвленням підйомної техніки.18 липня 2024 року розпочалася робота над муралом.Не стали на завді ані вимкнення світла,коли майстер застрягав високо в люльці, ані поривчастий вітер.

5 серпня мурал був завершений. А 9 серпня відбулося його офіційне відкриття- муралу пам’яті присвяченого нашому сину Руслану Пісковому “Варяг”.

Кожен, хто дивитиметься на цей мурал, зрозумів його концепцію. На ньому зображений наш син Руслан. Він несе посилання від усіх воїнів, що віддали життя, і тих, хто, нині стоїть за незалежність і свободу України.

Поруч намальований корабель варягів -” Драккар”, на якому воїни охороняли кордони своєї землі. У верховного скандинавського бога Одіна було два ворани – Мунін і Гугін, що літали світом і приносили вісті.Ворон на муралі символізує наших полеглих воїнів, що опинилися у Валгаллі- великому залі бога Одіна в Асгарді, де, за божественним вибором, спочивають звитяжні душі воїнів. Але зараз наші небесні воїни , стоять пліч-о- пліч із живими захищаючи нашу рідну землю.

Над воїнами летить величезний сокіл – птах самого слов’янського бога Перуна, що уособлює мужність, гідність і честь. У давнину сокіл здіймався в небо,показував варягам дорогу додому, попереджав про небезпеку. Тож і сьогодні цей сокіл злітає, щоб показати нашим захисникам дорогу додому.

Це- стежки життя,якими йдуть воїни. Як говорив наш син:

– Кожен повинен повернутися додому. Зі щитом або на щиті, але додому.

Коли приїхали побратими,показали фото дороги, яка майже один в один повторювала малюнок на муралі.Вони розповіли, що саме цією дорогою виходили, виносили поранених. Так і з’явилася назва – Стежка Життя. Ми впевнені,кожен хто,побачить цей мурал, відчує всю міць, силу, велич і дух нашого сина Руслана, а також величність усіх українських воїнів. Син часто говорив такі сильні фрази , як наприклад ця: –Ми маємо завершити цю війну- щоб діти виростали не під звуки сирен і вибухів.Сильна нація починається з сильного духу, любов до свого і готовності захищати майбутне.

Ми з чоловіком щиро віримо, для когось наш син стане прикладом. Прикладом того, яким повинен бути справжній син.

”Хто такі вікінги і яке їхнє місце в історії України.

Вікінги- морські воїни, мандрівники й торгівці зі Скандинавії (Норвегія, Швеція,Данія), які у VІІІ – XІ століттях здійснювали походи, торгівлю та засновували поселення по всій Європі. У Східній Європі їх знали як варягів, і саме вони відіграли ключову роль у формуванні Києвської Русі.

Варяги пролкали легендарний шлях “із варяг у греки”, з’єднавши Балтійське й Чорне моря через Дніпро.Вони прибували не лише з мечем, а й з ремеслами, традиціями та досвідом державотворення.

Згідно з літописом , саме варягів запросили на княжіння у слов’янських землях. Так виникла династія Рюриковичів,що заклала основи Київської Русі. Варяги стали частиною нашої історії – воїнами,правителями, союзниками.

Їхній слід живе досі- в українських легендах, воїнських чеснотах.Це не просто європейська історія – це частина нашого коріння.

” СИЛА В РУКАХ- ВІД АРМІЇ, ВИТРИМКА – ВІД СПОРТУ, А СЕРЦЕ -ДЛЯ ТИХ, КОГО ВЕДЕШ ЗА СОБОЮ”.

Вцьому будинку загинули та безвісті зникли:

Пісковий Руслан Валерійович “Варяг” – 23.11.2001- 18.04.2023рр. старший солдат 112 бригади,128 батальйону ТРО м.Києва.брав участь у звільнені та обороні населених пунктів: Леб’яже , Пушкарне, Верхній Салтів Харківської області, Білогорівка Луганської області,село Іванівське Бахмутського р-ну Донецької області. Нагороджений: Звання Героя України з врученням ордена “Золота Зірка”, “золотий хрест”- від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, Орден “За мужність”ІІІ ступеня, Почесною відзнакою”Пам’ятна медаль” командира батальйону 112 бригади 128 батальйону (загинув)

-Васютін Константин Георгієвич ”Німець” – 04.07.1978 – 2024 рр.,старший солдат, 131 окремий батальйон ТРО .оператор кулеметник відділення РЕБ. Краматорський р-н., село Терни, Донецької обл.,смт. Ямпіль Донецької обл., село Ямполівка Краматорського р-н Донецької обл., село Діброва Сіверськодонецького р-н., Луганської обл.,н/п Кислівка Куп’янського р-н Харківської обл. Нагороджений почесною відзнакою 131батальйону “Честь.Відвага.Перемога. нагрудним знаком окремого батальйону ТРО Святошинського р-н міста Києва (загинув)

-Якубов В’ячеслав Сергійович ”Куба” – 20.05.1999 – 20.06.2025рр.,солдат, зовнішній пілот(оператор) БЛУ 2відділення УБАК, 3-го взводу УБАК , 1-ої роти УБАК комплексів, батальйону безпілотних систем 22-ї окремої механізованої бригади Миколаївської бригади ЗСУ. Загинув в селі Уди, Харківської області. Залишилась дружина і маленький син.

Чернюк Олег Одександрович “Гром”-21.12.1997-29.04.2023рр., солдат. Загинув ,місто Бахмут. Нагороджений орденом “За мужність” III ступеня.

Шкурат Андрій Сергійович “Адмін” 09.12.1982-30.11.2023рр.,старший оператор 1-го відділення взводу ПТРК, село Горське,Краматорського району “Серебрянський ліс”. Нагороджений: – “Золотий хрест” від головокомандувича ЗСУ Валерія Залужного. -“Пам’ятна медаль за стійкість” -орден “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно) – Медаль”Честь.Слава.Держава”(посмертно). Залишилась дружина і син.

Проява Сергій Дмитрович “Мічман” 17.11.1971-16.01.2023рр. Молодший сержант., напрямок “Бахмут”, нагороджений “Комбатантський хрест” (посмертно).Залишилась дружина і шестеро дітей.

Разборов Дмитро Сергійович “Тремор” 06.09.1973-02.07.2025рр., молодший лейтенант, медик НГУ. Направлення: Старе,Ірпінь.

Охотніков Павло Валерійович 29.10.1976-20.10.2024рр.,командир 3-го штурмового взводу 5 штурмової роти. В ході виконання бойового завдання в районі населеного пункту Любимівка,Кореневського р-н Курської області, рф (зник безвісти).

Євтушенко Даниїл 17.09.2002-30.05.2022рр., учень ліцею №98 Дніпровського району м.Києва у ніч 30 на 31 травня внаслідок ракетного удару на Харківщині загинув військовослужбовець Сил територіальної оборони ЗСУ. Даниїлу було всього19 років. ” СОРОМНО СИДІТИ ВДОМА, КОЛИ НА ТВОЮ КРАЇНУ НАПАЛИ” слова Дані. Данила виховували батько та бабуся.Приймав участь в усіх можливих олімпіадах,тож без проблем вступив на бюджет до Національного університету “Києво-Могилянська академія” на факультет філософії. Даня був налаштований на перемогу,будував плани на майбутнє,а на запитання рідних “Ну як ти там?” завжди відповідав так: “Усе буде добре,можна жити”. Пам’ятаємо його веселим,сильним,мужнім,незламним героєм!

Семен Обломей “Сем” 13.06.2000-21.06.2022рр.,старший солдат, військовослужбовець батальйону “Свобода”НГУ. Учень ліцею №98 Дніпровського району м.Києва.У перші дні повномаштабного вторгнення рф Семен волонтерив,а потім пішов добровольцем у військо, допомагав патрулювати вулиці звільнених від загарбників Бучі та Ірпіня,захищав Рубіжне,Лисичанськ. Загинув у місті Сіверодонецьк Луганської області. Семен був щирим, відкритим до світу, інколи категоричним.Захоплювався туристичними походами, любив природу, вступив до Національного університету біоресурсів та природокористування України на спеціальність інжинера лісового господарства.У Семена залишилися батьки, сестра і дружина,з якою він узяв шлюб за кілька тижнів до загибелі.